16:36 

Лиш вона

Мейджи Асато
Лафей, ну вот нах… За что мне это, Лафей? ©
Название: Лиш вона
Автор: Мейджи Асато
Жанр: гет, философия, повседневность, songfic.
Размер: драббл
Рейтинг: PG
Примечание: 1) Текст на украинском.
2) присутствуют и угадываются личности из жизни Багрова.


Скачать бесплатно Плач Єремії - Лиш вона на Muzebra.com.




За склом віконним потроху догорає літо. Земля ще вкрита зеленим килимом, але те, що осінь прийде занадто зрозуміло. Вона скоро прийде, моя мила, скоро…

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне, а вона...


А завтра в напівтемряві моєї кімнати зберуться найліпші друзі. Їх не багато , ні. Але всі вони твої. Ті, кого ти підпускала ближче, втім не відкриваючись навіть їм. Як завжди Сашка принесе білі айстри, намагаючись запалити твою посмішку. Просто щоб ти посміхнулась. Ледь-ледь, самими кутиками м’яких губ. Але твій погляд лишиться холодним. А Стася принесе червоне, як кров вино. Ти ще скажеш, що тепле вино має занадто неприємний смак. Без посмішки. Без легкої злості. Просто так. І ми будемо пити холодне майже як лід , вино, з бокалів кришталевих. А Ліза, як завжди, впевнено затвердить "Життя – прекрасне!". Ну а ти ...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.


Ти навіть не всміхнешся. Не станеш, як всі інші, надягати радісну маску. Ти залишишся собою. І буде безмежний сум у карих очах. Ми будемо пити, а ти сидітимеш одна на підвіконні. Ти теж будеш пити, проте навіть не оп’янієш. Тихо, напівпошепки, промовиш
Дешеве вино”. Ти не спитаєш. Ти ніколи нікого не питаєш. І ти будеш, як завжди права.
А я візьму гітару. Так-так! Саме ту, стару. Мішину. Зіграю. Буду співати так, що кришталь у твоїх руках бринітиме. Так, що ти сама будеш дрижати. Але, не дивлячись на усі мої старання ти залишишся сумною і надзвичайно холодною. Та хіба зуміє голос подолати ту печаль? Занадто багато риторики у цьому питанні.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.


Так у цьому сірому світі вийшло, що я люблю її безмежно. Її коротке волосся, її тонкі, обвітрені, покусані губи. І буду любити завжди. Так вже в цьому світі вийшло. Але дуже скоро все ж прийде осінь. Вкриє змучену, виснажену землю м’яким пледом з пожухлого листя. І ми, як птахи, розбіжимося-позлетимося по русифікованим містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.


А ти продовжуватимеш сидіти серед нас усіх. Але будеш абсолютно одна. Печальна-печальна. Будеш пити – не п’яніти від дешевого вина. Чому так? Може сум і алкоголь несумісні речі? Моя дівчинко печальна, моя доле золота, голос буде на крик зриватися. Та за вікном буде ніч. Ніч безмежна і пуста. Як твої очі. Великі, загадкові і… Абсолютно пусті. У них Безодня. Безмежність.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Та й за що її любити? Вона - холод неземний. Вона колеться трояндовими шипами. І за що я її люблю ? Просто так вже в надземному світі повелося. Що я люблю її всю. Її голос. Не тонкий, не ніжний. Трохи грубий, не жіночний, терпкий, наче те вино. Він занадто часто зовсім без емоцій. Тільки її голос такий. І кроки. Вони у неї не бувають голосні, дзвінкі. Вони, як і вона, тихі, непомітні. Її поведінка, її постава – все це притягує чужі погляди. Проте їй усе рівно. Точно, як і те, що скоро осінь. Прийде, махне подолом плаття і ми потонемо в дощах. А може і не потонемо? Просто розбіжимося хто куди. Не під дахи, ні. В інші нам давно чужі міста та села. Хто куди. І ми потім вже не зв’яжемося, не зустрінемося. Але будемо сумувати про літо. А вона?

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Ти, моя дівчинко з карими, печальним очима, залишишся байдужа. До усього. До мого зірваного, хриплячого голосу, до кармінного льоду у бокалах, до білих айстр, до старої, вимученої часом гітари, до бездонної ночі, до мене. До всіх та до всього.
…А коли я закінчу пісню всі твої друзі занадто сумно, без посмішок, піднімуть за тебе бокали з дешевий холодними вином. Алька, як завжди, тихим, дрижачим голосом промовить: «У пам'ять цьому дню. У пам'ять Їй.». Вже третій рік так. Уже три роки, як ти пішла кудись у небо. Моя дівчинко печальна, моя доле золота…


@музыка: Плач Єремії - Лиш вона

@темы: PG, PG-13, songfic, о жизни Багровской, оридж, рідною мовою, это фик, его читают©

URL
   

When I wake up

главная